: район :
Головна
Новини
Влада
Бізнес
Район
Історія
Освіта
Культура
Відпочинок
Символи району
Фотогалерея
: сайт :
Мапа сайту
Пошук по сайту
: архів :
«
Вересень 2008
»
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
: пошук в Інтернет :
: реклама :
Головна
>
Новини
Поташ
[ 30-09-2008 : 08-00 ] [ 45 ]
[
Новини
,
Район
,
Історія
]
Село виникло в середині XVII століття, а в 1774 році тут освячено церкву в православ'ї Різдва Божої Матері, яку того ж року відібрала унія. Назва поселення, ймовірно, походить від покладів у цій місцевості калієвої солі - поташу. У 1864 році Лаврентій Похилевич так занотував про це поселення: «Поташ, село в 4-х верстах от сел Паланочки и Романовки, также окружено лесами, при вершине ручья, при селе Гордашовке впадающего в Тикич. Жителей обоего пола 612; земли 2871 десятина. Церковь Богородичная, деревянная, 7-го класса; земли имеет указную пропорцию; построена в 1771 году. Колокольня при ней выстроена в 1858 году графом Шуваловмм.» Залізничну станцію з однойменною назвою відкрито 15 липня 1891 року, що розташована на ділянці Христинівка - Шпола...
Попівка
[ 28-09-2008 : 08-00 ] [ 50 ]
[
Новини
,
Район
,
Історія
]
Село відоме з середини XVII століття. Назва поселення із словом „піп" нічого спільного не має. З сербського джерела відоме давньослов'янське ім'я Попь - м'яка форма імені Поп. Власне ім'я Поп є основою прізвищ, які поширені й у болгарській, російській, білоруській, сербській та хорватській мовах. Ім'я Поп від імені батька стало прізвищем, яке побутує й тепер у македонців та на Закарпатті. Ім'я чи прізвище батька Поп є основою давніх українських прізвищ - Попенко й Попович; у юридичному документі за 1530 рік названий Яцко Попенко - війт міста Вінниці. За реєстром 1649 року козаки на прізвище Попенко зустрічаються в 10 козацьких полках з 16-ти, і в тому числі - в сотні містечка Чорна Кам'янка Білоцерківського полку - Іван Попенко та Степан Поповь.
Полковниче
[ 25-09-2008 : 08-00 ] [ 41 ]
[
Новини
,
Район
,
Історія
]
Назва села (нині - Полківнича) походить від місця перебування в цьому населеному пункті полковника зі штабом. Найдавніші відомості про нього сягають до початку XVII століття. У 1864 році Лаврентій Похилевич так занотував про це поселення: „Полковниче, село отделяется от м. Иваньки только ручьем. Жителей обоего пола 861; земли 2375 десятин. Церковь Троицкая, деревянная, 7-го класса, земли имеет 38 десятинь, і построена 1782 года.". У 1900 році село Полковниче, через яке протікали річечки - Кишиха та Якубовка, відноситься до Іваньківської волості Уманського повіту Київської губернії; землі для поселення виділено 1981 десятина; число дворів - 154; мешканців: чоловіків - 615, жінок - 601. На той час тут діяли: церква, два водяних млини...
Подібна
[ 22-09-2008 : 08-00 ] [ 46 ]
[
Новини
,
Район
,
Історія
]
Історія села починається з середини XVII століття. Назва, ймовірно, походить від слова „подібна , тобто - така сама. Як переказують, джерельна вода за смаком була така ж, як і в сусідньому селі (нині Добра). У 1759 році тут збудовано на новому місці й освячено Михайлівську церкву. На той час у селі проживало „431 чоловіків та 411 жінок, які мешкали в 102 будинках. Працювало два млини". У 1864 році Лаврентій Похилевич занотував у своїх „Сказаннях..." про це поселення так: „К Помойницкому приходу причислено село Подобное, отстояіуее в 5-ти верстах от Помойника. Жителей в нем обоего пола 1163. Приписная церковь Михайловская, деревянная, построена 1759 года. До 1842 года она была особою приходскою и имела собственную землю, поступившую в казну за уничтожением особою прихода."...
Паланочка пам'ятає Героя
[ 20-09-2008 : 08-00 ] [ 53 ]
[
Новини
,
Район
,
Історія
]
Степан Романович Богайчук народився 17 квітня 1919 року в селі Паланочка. Рано залишився без батьків, з 8 років працював у наймах. У 1934 році переїхав до Києва: працював токарем на заводі „Більшовик" і одночасно навчався в 71-й середній вечірній школі (1937); закінчив фінансово-економічний технікум. У вересні 1939 році його призвали до армії в Ленінградський військовий округ. У складі стрілецької дивізії брав участь у фінській війні 1939-1940 років. У 1941 році закінчив прискорені курси Гомельського протитанкового артучилища. Учасник Другої світової війни з 1942 року-командир батареї 369-го артилерійського полісу, воював на Брянському, Центральному, 2-му Білоруському фронтах. Тричі поранений...
Гончарство Паланочки
[ 17-09-2008 : 08-00 ] [ 52 ]
[
Новини
,
Район
,
Історія
]
В останній третині XIX століття село стає визначним осередком розписного глиняного посуду. Глину для гончарства добували в місцевому кар'єрі поблизу Паланочки та на окраїні села Іваньки. Близько двохсот років тому тут виготовляли неполив'яні миски. Малювання в Паланочку прийшло в останній третині позаминулого століття й невпинно розвивалося. Новатором і видатним майстром розписів був Кіндрат Зінченко, що помер близько 1910 року. Перед Першою світовою війною тут працювало понад 100 гончарів, які збували свої вироби не тільки на ярмарках у ближніх селах, а й в Умані та Ладижинці. Сорт глини не дозволяв виробляти посуд до вогню, тому виробами майстрів Паланочки стали миски, макітри та полумиски різного призначення: на капусту, на холодець, „на якусь оказію"...
Паланочка
[ 14-09-2008 : 08-00 ] [ 52 ]
[
Новини
,
Район
,
Історія
]
Село відоме з кінця XVI століття. Ця назва, ймовірно, від слова „паланка" - невелике укріплене місце. Спершу так і називалося поселення - Мала Паланка, згодом - Паланка Маньківська. Серед лісу, де розташоване село, мали притулок навіть війська Івана Ґонти. Але турки розгромили укріплення, полонивши велику кількість жителів, хоча багато їх сховалося в густих лісах. У 1673-1675 роках до колишнього укріплення повертаються біженці й відроджують село. У 1769 році на новому місці збудовано й освячено церкву Різдва Божої Матері, православного віросповідання (у 1774 році церква була захоплена уніатами). Тоді поселенні налічувалося 122 двори, а в 1783-му їх було вже 215, тут проживало 1376 чоловіків і жінок...
Нестерівка
[ 11-09-2008 : 08-00 ] [ 59 ]
[
Новини
,
Район
,
Історія
]
Село, що розмістилося в південно-західній частині району, відоме з середини XVI століття й неофіційно називалося Хрещеним Яром. Саме тут три яри навхрест перетиналися між собою, утворюючи в місці сходження глибоку долину. Один із них, що тягнувся із північного заходу, називався Безоднею, другий, що пролягав із північного сходу - Прірвою, а третій - Буртами. Із трьох боків ярами у весняну повінь вирувала вода й зчиняла великий шум. Із часом на узберегах ярів виріс деревостій, річки стали тихоплинними й довкола них почали селитися люди, так і виникло поселення. Офіційно назва села походить від першого мешканця, козака Нестера. Із святців греко-візантійської та римо-католицької церкви відоме ім'я Нестор...
Молодецьке
[ 8-09-2008 : 08-00 ] [ 69 ]
[
Новини
,
Район
,
Історія
]
Село відоме з середини XVII століття. Спочатку тут знайшли притулок втікачі з Західної України та Білорусі, що поселилися потай од влади серед лісу. Згодом до них приєдналися запорожці-козаки, які ховалися від переслідування після знищення імператрицею Катериною II Запорозької Січі. Як відомо з історії, козаки ще себе називали „молодцями", підкреслюючи ним свій вільний спосіб життя і молодецьке завзяття. Коли Січ розігнали, вони не згодилися йти в найми, а подалися далі за волею, обрали незалежне життя. Згодом біля річки виник хутір Молодець, пізніше село стало називатися Молодецьким. Прізвище поселенцям надавали від назви місцевості, звідки втікачі: із Брацлава - Брацлавські, з міста Довбуша - Довбуші, з Кожухова - Кожухівські. У 1775 році в селі було 100 дворів та 160 хат...
Гетьман Юрій Зіновійович Хмельниченко
[ 5-09-2008 : 08-00 ] [ 43 ]
[
Новини
,
Район
,
Історія
]
Обраний на Раді в Германівці Юрій Хмельницький висунутий старшиною антипольського напрямку, яка схилялась до зміцнення союзу з Москвою. Новий гетьман був людиною невеликої освіти, мовчазний, позбавлений Богдана, але впертий і завзятий. Головним дорадником Юрія став генеральний осавул Іван Ковалевський, якою старий гетьман призначив на його опікуна, близько Луцький полковник Петро Дорошенко та кошовий отаман Сірко. Юрій із старшиною вирішили наладити відносини з Москвою і добитися поширення прав для України, приєднання північної Чернігівщини, частини Білорусі, заборони воєводам втручатися у внутрішні справи країни, свободи дипломатичній стосунків. Усе це було оформлено в статтях, відомих під назвою Жердевських.
1
2
»
: реклама :
супутникові антени
8-097-948-30-31
: увага :
До уваги всім читачам сайту
Увага! Для керівників державних установ
Увага! Для керівників приватних підприємств та підприємців
: популярне :
Легенди та перекази Маньківщини / Ратиці
смт. Буки
Легенди та перекази Маньківщини / Привид на фермі
смт. Маньківка
c. Багва
Хліб баби Василини
с. Жолудькове
Нічний наліт «гастролерів»
c. Березівка
Події 1674 року
: інформери :
: реклама :
Copyright © 2007,
Маньківка в Інтернеті
Адреса: 20100, селище Маньківка, Маньківський район, Черкаська область, Україна
|
лист вебмайстру
|
мапа сайту
|
Село виникло в середині XVII століття, а в 1774 році тут освячено церкву в православ'ї Різдва Божої Матері, яку того ж року відібрала унія. Назва поселення, ймовірно, походить від покладів у цій місцевості калієвої солі - поташу. У 1864 році Лаврентій Похилевич так занотував про це поселення: «Поташ, село в 4-х верстах от сел Паланочки и Романовки, также окружено лесами, при вершине ручья, при селе Гордашовке впадающего в Тикич. Жителей обоего пола 612; земли 2871 десятина. Церковь Богородичная, деревянная, 7-го класса; земли имеет указную пропорцию; построена в 1771 году. Колокольня при ней выстроена в 1858 году графом Шуваловмм.» Залізничну станцію з однойменною назвою відкрито 15 липня 1891 року, що розташована на ділянці Христинівка - Шпола...
Село відоме з середини XVII століття. Назва поселення із словом „піп" нічого спільного не має. З сербського джерела відоме давньослов'янське ім'я Попь - м'яка форма імені Поп. Власне ім'я Поп є основою прізвищ, які поширені й у болгарській, російській, білоруській, сербській та хорватській мовах. Ім'я Поп від імені батька стало прізвищем, яке побутує й тепер у македонців та на Закарпатті. Ім'я чи прізвище батька Поп є основою давніх українських прізвищ - Попенко й Попович; у юридичному документі за 1530 рік названий Яцко Попенко - війт міста Вінниці. За реєстром 1649 року козаки на прізвище Попенко зустрічаються в 10 козацьких полках з 16-ти, і в тому числі - в сотні містечка Чорна Кам'янка Білоцерківського полку - Іван Попенко та Степан Поповь.
Назва села (нині - Полківнича) походить від місця перебування в цьому населеному пункті полковника зі штабом. Найдавніші відомості про нього сягають до початку XVII століття. У 1864 році Лаврентій Похилевич так занотував про це поселення: „Полковниче, село отделяется от м. Иваньки только ручьем. Жителей обоего пола 861; земли 2375 десятин. Церковь Троицкая, деревянная, 7-го класса, земли имеет 38 десятинь, і построена 1782 года.". У 1900 році село Полковниче, через яке протікали річечки - Кишиха та Якубовка, відноситься до Іваньківської волості Уманського повіту Київської губернії; землі для поселення виділено 1981 десятина; число дворів - 154; мешканців: чоловіків - 615, жінок - 601. На той час тут діяли: церква, два водяних млини...
Історія села починається з середини XVII століття. Назва, ймовірно, походить від слова „подібна , тобто - така сама. Як переказують, джерельна вода за смаком була така ж, як і в сусідньому селі (нині Добра). У 1759 році тут збудовано на новому місці й освячено Михайлівську церкву. На той час у селі проживало „431 чоловіків та 411 жінок, які мешкали в 102 будинках. Працювало два млини". У 1864 році Лаврентій Похилевич занотував у своїх „Сказаннях..." про це поселення так: „К Помойницкому приходу причислено село Подобное, отстояіуее в 5-ти верстах от Помойника. Жителей в нем обоего пола 1163. Приписная церковь Михайловская, деревянная, построена 1759 года. До 1842 года она была особою приходскою и имела собственную землю, поступившую в казну за уничтожением особою прихода."...
Степан Романович Богайчук народився 17 квітня 1919 року в селі Паланочка. Рано залишився без батьків, з 8 років працював у наймах. У 1934 році переїхав до Києва: працював токарем на заводі „Більшовик" і одночасно навчався в 71-й середній вечірній школі (1937); закінчив фінансово-економічний технікум. У вересні 1939 році його призвали до армії в Ленінградський військовий округ. У складі стрілецької дивізії брав участь у фінській війні 1939-1940 років. У 1941 році закінчив прискорені курси Гомельського протитанкового артучилища. Учасник Другої світової війни з 1942 року-командир батареї 369-го артилерійського полісу, воював на Брянському, Центральному, 2-му Білоруському фронтах. Тричі поранений...
В останній третині XIX століття село стає визначним осередком розписного глиняного посуду. Глину для гончарства добували в місцевому кар'єрі поблизу Паланочки та на окраїні села Іваньки. Близько двохсот років тому тут виготовляли неполив'яні миски. Малювання в Паланочку прийшло в останній третині позаминулого століття й невпинно розвивалося. Новатором і видатним майстром розписів був Кіндрат Зінченко, що помер близько 1910 року. Перед Першою світовою війною тут працювало понад 100 гончарів, які збували свої вироби не тільки на ярмарках у ближніх селах, а й в Умані та Ладижинці. Сорт глини не дозволяв виробляти посуд до вогню, тому виробами майстрів Паланочки стали миски, макітри та полумиски різного призначення: на капусту, на холодець, „на якусь оказію"...
Село відоме з кінця XVI століття. Ця назва, ймовірно, від слова „паланка" - невелике укріплене місце. Спершу так і називалося поселення - Мала Паланка, згодом - Паланка Маньківська. Серед лісу, де розташоване село, мали притулок навіть війська Івана Ґонти. Але турки розгромили укріплення, полонивши велику кількість жителів, хоча багато їх сховалося в густих лісах. У 1673-1675 роках до колишнього укріплення повертаються біженці й відроджують село. У 1769 році на новому місці збудовано й освячено церкву Різдва Божої Матері, православного віросповідання (у 1774 році церква була захоплена уніатами). Тоді поселенні налічувалося 122 двори, а в 1783-му їх було вже 215, тут проживало 1376 чоловіків і жінок...
Село, що розмістилося в південно-західній частині району, відоме з середини XVI століття й неофіційно називалося Хрещеним Яром. Саме тут три яри навхрест перетиналися між собою, утворюючи в місці сходження глибоку долину. Один із них, що тягнувся із північного заходу, називався Безоднею, другий, що пролягав із північного сходу - Прірвою, а третій - Буртами. Із трьох боків ярами у весняну повінь вирувала вода й зчиняла великий шум. Із часом на узберегах ярів виріс деревостій, річки стали тихоплинними й довкола них почали селитися люди, так і виникло поселення. Офіційно назва села походить від першого мешканця, козака Нестера. Із святців греко-візантійської та римо-католицької церкви відоме ім'я Нестор...
Село відоме з середини XVII століття. Спочатку тут знайшли притулок втікачі з Західної України та Білорусі, що поселилися потай од влади серед лісу. Згодом до них приєдналися запорожці-козаки, які ховалися від переслідування після знищення імператрицею Катериною II Запорозької Січі. Як відомо з історії, козаки ще себе називали „молодцями", підкреслюючи ним свій вільний спосіб життя і молодецьке завзяття. Коли Січ розігнали, вони не згодилися йти в найми, а подалися далі за волею, обрали незалежне життя. Згодом біля річки виник хутір Молодець, пізніше село стало називатися Молодецьким. Прізвище поселенцям надавали від назви місцевості, звідки втікачі: із Брацлава - Брацлавські, з міста Довбуша - Довбуші, з Кожухова - Кожухівські. У 1775 році в селі було 100 дворів та 160 хат...
Обраний на Раді в Германівці Юрій Хмельницький висунутий старшиною антипольського напрямку, яка схилялась до зміцнення союзу з Москвою. Новий гетьман був людиною невеликої освіти, мовчазний, позбавлений Богдана, але впертий і завзятий. Головним дорадником Юрія став генеральний осавул Іван Ковалевський, якою старий гетьман призначив на його опікуна, близько Луцький полковник Петро Дорошенко та кошовий отаман Сірко. Юрій із старшиною вирішили наладити відносини з Москвою і добитися поширення прав для України, приєднання північної Чернігівщини, частини Білорусі, заборони воєводам втручатися у внутрішні справи країни, свободи дипломатичній стосунків. Усе це було оформлено в статтях, відомих під назвою Жердевських.
