: район :
Головна
Новини
Влада
Бізнес
Район
Історія
Освіта
Культура
Відпочинок
Символи району
Фотогалерея
: сайт :
Мапа сайту
Пошук по сайту
: архів :
«
Серпень 2008
»
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
: пошук в Інтернет :
: реклама :
Головна
>
Новини
Мала Маньківка
[ 31-08-2008 : 08-00 ] [ 105 ]
[
Новини
,
Район
]
В історичних джерелах село значиться з 1650 року і то як Монастирок (тому, що діяв Троїцький монастир), то як Маньківочка (можливо, від назви однойменної річки, чи від того, що першими поселенцями тут були родини з містечка Маньківки). Землі й поселення належали польському землевласникові Франциску Селезію Потоцькому, який у своїх маєтках викорінював православ'я. На Уманщині, зокрема на Маньківщині, було близько 100 уніатських церков. В Акті Уманського базиліанського монастиря закарбовано таку подію: "Франциск Салезий Потоцкий с женою своєю Анною Потоцкою ввел базилианов в свой наследственный город Умань и фундацией, 1 февраля 1766 годаподарил им в вечное владение деревню Маньковку, называемую „Монастырком".
Кути
[ 27-08-2008 : 07-00 ] [ 86 ]
[
Новини
,
Район
]
Село своїм початком заглиблюється в XVII століття. Відомі прізвища, основа яких вказує на те, що в побуті давніх слов'ян було власне ім'я Кут: російське - Кутов. На Україні ім'я Кут стало прізвищем: у 1649 році, наприклад, козаки на прізвище Кут названі в 4-х козацьких полках (в Уманському, зокрема). Можливо, що в назві села ім'я або прізвище його засновника - Кут. У 1751 році закладено й освячено на новому місці уніатом животівським протопопом Василем Кремезовичем церкву Успіння Божої Матері. її приєднано до православ'я в 1768 році. Того ж року тут налічувалося 53 двори та 89 хат. У 1830 році село Кути, землі та 253 ревізійні душі належали польському магнатові Юстину Раковському. У 1864 році Лаврентій Похилевич так писав про це поселення: „Куты, село при реке Тикиче, в 2-х верстах выше Красного Кута и в таком же расстоянии от села Хижны еще выше лежащего...
Кривець
[ 23-08-2008 : 08-00 ] [ 92 ]
[
Новини
,
Район
]
Про початок села свідчить напис на камені «1574», його знайдено в 1937 році під час руйнування більшовиками православного храму. Назва села походить від першого поселенця ( хати стояли біля криниці) за професією кривець (той, що вправляє стріхи). Тут осідали з родинами із сусідніх сіл Кислина, Кутів та Антонівки і шевці, і бондарі, і кушніри, які славилися на всю округу своїми виробами. Згодом від цих професій утворилися прізвища - Бондарі, Павлії, Ярові, Мельники, Шевці... Можливо, назва села пов'язується із річкою Кривчункою, що мала криве русло, тому перша назва поселення була Кривчунка. 1600-ті роки - землі довкола села переходить у власність польського землевласника Підгорського, однак під час Визвольної війни (1648-1654) гнобителів було вигнано.
Крачківка
[ 19-08-2008 : 08-00 ] [ 87 ]
[
Новини
,
Район
]
Село відоме з середини XVII століття. Назва походить від птаха „крячка", які навесні зліталися й несамовито „каракали", тому, мабуть, і йменували спочатку поселення Карачківкою. Церкву святителя Миколая, за благословення уніатського єпископа Холмського Максимиліана Рила, закладено й освячено на новому місці сокальським протопопом Левом Пліскевичем у 1766 році. Перейшла з унії до православ'я в 1768 році. У 1775 році тут налічувалося 76 дворів та хат. У 1768 році в селі було 87 дворів і 522 душі, а вже 1783 - лише 65 дворів та 330 чоловіків і жінок. За даними 1795 року тут мешкало 176 чоловік і було 74 хати, діяли Миколаївська церква, водяний млин та вітряк, дві кузні, церковно-приходська школа...
Красноставка
[ 16-08-2008 : 08-00 ] [ 86 ]
[
Новини
,
Район
]
Село знане з середини XVII століття. Назва походить від червоного віддзеркалення в ставу, коли перший поселенець прибув до тієї місцевості й побачив іржавого кольору воду (о, красний став!), поблизу нього й звів хату. У 1864 році Лаврентій Похилевич так писав про це село: „Красноставка, село при реке Конелой, между Цыбермановкой и Соколовкой в 4-х верстах от каждого из этих сел. Расположено как по реке Конеле, так и по ручью безымянному из полей текушему. Юго-восточная часть села называется Доброе и считается за особое село, хотя состоит в непрерывной связи с Красноставкой и составляет одно владельческое имение. Жителей обоего пола считается в Красноставке 568, в Доброй 1460; земли в обоих 4316 десятин. Принадлежит флориану Рожицкому (латинского исповедания)...
Кинашівка
[ 12-08-2008 : 08-00 ] [ 84 ]
[
Новини
,
Район
]
Присілок відомий із середини XVII століття. Перші жителі самочинно почали заселятися на лісистих землях над річкою, що протікала від Маньківки до Тимошівки. Назва походить від першого забудовника неподалік річки Усатючка на прізвище Кинаш, а відтак, жителів стали називати "кинашами". У 1768 році в селі нараховувався 51 двір та мешкало 306 чоловіків і жінок. А в 1783 - 1759 роках тут було вже 100 дворів і проживало 354 чоловіки й жінки. У 1795 році, як свідчать архіви, у селі мешкало "...212 чоловіків та 183 жінки, які проживали в 65 хатах". У документах Центрального Державного історичного архіву України у фонді під назвою "Розділ Поштової дороги через Уманський повіт" за 1829 рік про це поселення записано, що тут мешкало 272 "души мужского пола .
Гулий яр
[ 10-08-2008 : 08-00 ] [ 87 ]
[
Новини
,
Район
]
За селом, у яру протікала широка річка Кищиха й за давніх часів дівчата приходили до неї, аби поспівати пісень, розвеселитися, скупатися у вечірню годину. У тій місцевості тоді чинили розбій турки-ординці, які й вистежили красунь. Раптом із-за пагорба вискочило галасливе юрмисько й над дівочими головами засвистіли аркани. Не минути б полону молоді, якби з очерету на баскому коні не вискочив місцевий козак Гула й не перешкодив людоловам здійснити криваве насильство. Втекли дівчата до лісу, а в яру зав'язався нерівний бій. Од раптовості та зухвалості одинака, що налетів, мов вихор, бусурмани оторопіли, а Гула, скориставшись метушнею, рубав татарські голови наліво й направо, аж доки йому в спину не пустили стрілу....
Кищенська козацька сотня
[ 5-08-2008 : 08-00 ] [ 88 ]
[
Новини
,
Район
]
1648 рік несподівано для усіх розбурхав, підняв море народного невдоволення, яке дрімало в Україні протягом попередніх десятиліть вибухнула Українська національна революція. З усього краю почала тікати шляхта, орендарі, євреї та католицьке духовенство - кожен, хто не поділяв жадань повсталого народу. Як стверджував свого часу науковець І.Крип'якевич, саме мешканці новозаснованих містечок на Маньківщині й стали головною рушійною силою у їх визвольній боротьбі проти польської колонізації. Зокрема, уже в травні, після жовтоводської та корсунської битв, кищенчанами було захоплено маєток шляхтича Пекулицького, а містечко увійшло до складу Уманською козацького полку...
c. Кищенці
[ 1-08-2008 : 05-00 ] [ 112 ]
[
Новини
,
Район
]
Засноване село близько 1629 року як Митки, "...село, що новозаселяється", тобто, були незадовго перед тим "осаджені" (засновані) на землях, що належали кам'янецькій старостині (вдові старости Кам'янецького староства) Олені-Ельжбеті - Струсь-Калиновській при місці, де сходилися два шляхи - з півночі на південь та з заходу на схід. Назва походить від імені Дмитро (у XVI столітті землі тут тримав козак Дмитро Звенигородець), чи, ймовірно, від назви річки Митки. Воно розташоване в місцевості, рельєф якої оперезаний численними ярами та виярками, серед яких здавна існує низка штучних ставків із греблями, що, сполучаючись на південно-східній околиці села, дають початок річці, яка Початково мала назви Івань, Лить-Литка, Митка-Митва.
: реклама :
супутникові антени
8-097-948-30-31
: увага :
До уваги всім читачам сайту
Увага! Для керівників державних установ
Увага! Для керівників приватних підприємств та підприємців
: популярне :
Легенди та перекази Маньківщини / Ратиці
смт. Буки
Легенди та перекази Маньківщини / Привид на фермі
смт. Маньківка
c. Багва
Хліб баби Василини
с. Жолудькове
Нічний наліт «гастролерів»
c. Березівка
Події 1674 року
: інформери :
: реклама :
Copyright © 2007,
Маньківка в Інтернеті
Адреса: 20100, селище Маньківка, Маньківський район, Черкаська область, Україна
|
лист вебмайстру
|
мапа сайту
|
В історичних джерелах село значиться з 1650 року і то як Монастирок (тому, що діяв Троїцький монастир), то як Маньківочка (можливо, від назви однойменної річки, чи від того, що першими поселенцями тут були родини з містечка Маньківки). Землі й поселення належали польському землевласникові Франциску Селезію Потоцькому, який у своїх маєтках викорінював православ'я. На Уманщині, зокрема на Маньківщині, було близько 100 уніатських церков. В Акті Уманського базиліанського монастиря закарбовано таку подію: "Франциск Салезий Потоцкий с женою своєю Анною Потоцкою ввел базилианов в свой наследственный город Умань и фундацией, 1 февраля 1766 годаподарил им в вечное владение деревню Маньковку, называемую „Монастырком".
Село своїм початком заглиблюється в XVII століття. Відомі прізвища, основа яких вказує на те, що в побуті давніх слов'ян було власне ім'я Кут: російське - Кутов. На Україні ім'я Кут стало прізвищем: у 1649 році, наприклад, козаки на прізвище Кут названі в 4-х козацьких полках (в Уманському, зокрема). Можливо, що в назві села ім'я або прізвище його засновника - Кут. У 1751 році закладено й освячено на новому місці уніатом животівським протопопом Василем Кремезовичем церкву Успіння Божої Матері. її приєднано до православ'я в 1768 році. Того ж року тут налічувалося 53 двори та 89 хат. У 1830 році село Кути, землі та 253 ревізійні душі належали польському магнатові Юстину Раковському. У 1864 році Лаврентій Похилевич так писав про це поселення: „Куты, село при реке Тикиче, в 2-х верстах выше Красного Кута и в таком же расстоянии от села Хижны еще выше лежащего...
Про початок села свідчить напис на камені «1574», його знайдено в 1937 році під час руйнування більшовиками православного храму. Назва села походить від першого поселенця ( хати стояли біля криниці) за професією кривець (той, що вправляє стріхи). Тут осідали з родинами із сусідніх сіл Кислина, Кутів та Антонівки і шевці, і бондарі, і кушніри, які славилися на всю округу своїми виробами. Згодом від цих професій утворилися прізвища - Бондарі, Павлії, Ярові, Мельники, Шевці... Можливо, назва села пов'язується із річкою Кривчункою, що мала криве русло, тому перша назва поселення була Кривчунка. 1600-ті роки - землі довкола села переходить у власність польського землевласника Підгорського, однак під час Визвольної війни (1648-1654) гнобителів було вигнано.
Село відоме з середини XVII століття. Назва походить від птаха „крячка", які навесні зліталися й несамовито „каракали", тому, мабуть, і йменували спочатку поселення Карачківкою. Церкву святителя Миколая, за благословення уніатського єпископа Холмського Максимиліана Рила, закладено й освячено на новому місці сокальським протопопом Левом Пліскевичем у 1766 році. Перейшла з унії до православ'я в 1768 році. У 1775 році тут налічувалося 76 дворів та хат. У 1768 році в селі було 87 дворів і 522 душі, а вже 1783 - лише 65 дворів та 330 чоловіків і жінок. За даними 1795 року тут мешкало 176 чоловік і було 74 хати, діяли Миколаївська церква, водяний млин та вітряк, дві кузні, церковно-приходська школа...
Село знане з середини XVII століття. Назва походить від червоного віддзеркалення в ставу, коли перший поселенець прибув до тієї місцевості й побачив іржавого кольору воду (о, красний став!), поблизу нього й звів хату. У 1864 році Лаврентій Похилевич так писав про це село: „Красноставка, село при реке Конелой, между Цыбермановкой и Соколовкой в 4-х верстах от каждого из этих сел. Расположено как по реке Конеле, так и по ручью безымянному из полей текушему. Юго-восточная часть села называется Доброе и считается за особое село, хотя состоит в непрерывной связи с Красноставкой и составляет одно владельческое имение. Жителей обоего пола считается в Красноставке 568, в Доброй 1460; земли в обоих 4316 десятин. Принадлежит флориану Рожицкому (латинского исповедания)...
Присілок відомий із середини XVII століття. Перші жителі самочинно почали заселятися на лісистих землях над річкою, що протікала від Маньківки до Тимошівки. Назва походить від першого забудовника неподалік річки Усатючка на прізвище Кинаш, а відтак, жителів стали називати "кинашами". У 1768 році в селі нараховувався 51 двір та мешкало 306 чоловіків і жінок. А в 1783 - 1759 роках тут було вже 100 дворів і проживало 354 чоловіки й жінки. У 1795 році, як свідчать архіви, у селі мешкало "...212 чоловіків та 183 жінки, які проживали в 65 хатах". У документах Центрального Державного історичного архіву України у фонді під назвою "Розділ Поштової дороги через Уманський повіт" за 1829 рік про це поселення записано, що тут мешкало 272 "души мужского пола .
За селом, у яру протікала широка річка Кищиха й за давніх часів дівчата приходили до неї, аби поспівати пісень, розвеселитися, скупатися у вечірню годину. У тій місцевості тоді чинили розбій турки-ординці, які й вистежили красунь. Раптом із-за пагорба вискочило галасливе юрмисько й над дівочими головами засвистіли аркани. Не минути б полону молоді, якби з очерету на баскому коні не вискочив місцевий козак Гула й не перешкодив людоловам здійснити криваве насильство. Втекли дівчата до лісу, а в яру зав'язався нерівний бій. Од раптовості та зухвалості одинака, що налетів, мов вихор, бусурмани оторопіли, а Гула, скориставшись метушнею, рубав татарські голови наліво й направо, аж доки йому в спину не пустили стрілу....
1648 рік несподівано для усіх розбурхав, підняв море народного невдоволення, яке дрімало в Україні протягом попередніх десятиліть вибухнула Українська національна революція. З усього краю почала тікати шляхта, орендарі, євреї та католицьке духовенство - кожен, хто не поділяв жадань повсталого народу. Як стверджував свого часу науковець І.Крип'якевич, саме мешканці новозаснованих містечок на Маньківщині й стали головною рушійною силою у їх визвольній боротьбі проти польської колонізації. Зокрема, уже в травні, після жовтоводської та корсунської битв, кищенчанами було захоплено маєток шляхтича Пекулицького, а містечко увійшло до складу Уманською козацького полку...
Засноване село близько 1629 року як Митки, "...село, що новозаселяється", тобто, були незадовго перед тим "осаджені" (засновані) на землях, що належали кам'янецькій старостині (вдові старости Кам'янецького староства) Олені-Ельжбеті - Струсь-Калиновській при місці, де сходилися два шляхи - з півночі на південь та з заходу на схід. Назва походить від імені Дмитро (у XVI столітті землі тут тримав козак Дмитро Звенигородець), чи, ймовірно, від назви річки Митки. Воно розташоване в місцевості, рельєф якої оперезаний численними ярами та виярками, серед яких здавна існує низка штучних ставків із греблями, що, сполучаючись на південно-східній околиці села, дають початок річці, яка Початково мала назви Івань, Лить-Литка, Митка-Митва.
